Історію подано мовою оригіналу

Проживаю я в Охтирці Сумської області. 24 лютого 2022 року ми прокинулися від вибухів, і вже в перший день росіяни зайшли до нас у місто.

Звісно, було страшно, коли стріляли. Але ми всією родиною зібралися в нашій хаті, і разом було не так страшно. Нас 17 людей проживало. Літаки мене шокували. Це було найстрашніше - коли вони бомбили місто.

Підтримка людей зворушила. Всі стали добріші, допомагали одне одному, ділилися всім, чим могли. Звісно, приємно те, що люди не втратили людяність.

У нас були в погребі запаси: і картопля, і морква, тож їсти було що. Вода також у нас була. А от опалення зникло, бо в нас у перші дні розбомбили ТЕЦ.

Вся сім’я була поруч, усі великі молодці. Дівчата готували їсти, ми все переживали разом. Слава Богу, всі живі, здорові. Я просто сильно переживала за дітей, за онуків.

Ми віримо в перемогу нашої рідної України. Наша країна багато вже натерпілася. Хотілося б, щоб дали вже нам пожити в спокої.