Дуже страшним запам’ятався перший день війни. Прокинулася зранку, збиралася в школу. Я не знала, що почалася війна. Потім подружка зателефонувала і повідомила цю новину. Чоловік був на роботі - працював у шахті, під землею. Потім я запасалася водою, їжею та всім, чим могла.

Найбільший шок - це те, що довелося залишити свій будинок і їхати, не знаючи, де і як житиму.

Евакуація була дуже складною, особливо з дитиною, якій був лише рік. Було сильне літо, спека. Стояла в черзі три дні, і з дитиною було важко - її потрібно годувати та доглядати. Коли виїхала за «сіру зону» і побачила український прапор, я дуже зраділа, що опинилася на рідній землі. Плакала і я, і чоловік.

Війна сильно вплинула на моє життя. Стало фінансово дуже складно. Орендую житло, треба його оплачувати, а ще купувати одяг, бо виїхала без речей. Дуже сумую за рідними - батьками та бабусею. Також переживаю за будинок: його пограбували, вибили вікна, винесли все, що змогли.

Яким я бачу своє майбутнє? У майбутньому обов’язково має бути перемога. Хочу мирного неба, щоб діти ходили до школи, а я з чоловіком могла працювати, як до війни. Життя було дуже гарне, і майбутнє я уявляю тільки вдома, без війни.