Я та моя сім'я проживали в містечку Гостомель, неподалік від аеропорту "Антонов", яке першим прийняло на себе удар від окупантів.

Зранку о 5-й годині ми прокинулися від звуків вибухів. Було дуже страшно, діти були дуже налякані.

Найбільшими труднощами було виїхати під обстрілами з Гостомеля,та вивезти дітей в безпечне місце. Найбільшим шоком для мене стала втрата колеги, подруги, чудової людини, з якою разом проробили майже 9 років.

Стикнулися з нестачею їжі, так як в сім'ї нас багато, я, двоє дітей на той час було, батьків двоє, сестра з чоловіком та бабуся. Шукали допомоги по різних організаціях та волонтерах.

Під час війни я познайомилася зі своїм чоловіком, ми одружилися, у нас народилася прекрасна донечка Вікторія, якій вже 4 місяці. Проживаю з чоловіком, дітьми та бабусею. Батьки та сестра з чоловіком повернулися в Гостомель. 

Найбільш зворушливий момент був, коли ми дізналися, що я вагітна і у нас буде дівчинка, так як вже є два хлопчики, новина про дівчинку була чудовою.

Наразі я перебуваю в декретній відпустці. До війни працювала на складі стікерувальник-комплектуальник.

Є речі, які нагадують нам про трагічні події, що розпочалися 24 лютого 2022 року - це гільзи від автоматів, якими був встелений весь двір по поверненню додому .