Мені 37 років. Я з Маріуполя. З самого початку війни ми сиділи без світла, без газу. Нічого не було. Найбільше шокувало, як люди помирали.

Ми самі виїжджали. Кота теж забрали. Звісно, важко було. Спочатку в Мелекіне, потім - у Мангуш і в Запоріжжя. Потім переїхали у Дніпро – це велике місто, тут є робота. Звичайно, були психологічні проблеми, але продовжуємо жити далі. Хотілося б, щоб усе це закінчилося.