До війни я жив у Сєвєродонецьку. 24 лютого мені зателефонували друзі з Києва та сказали, що почалася війна. Тиждень я просидів у підвалі. У місті не було газу та світла. Було дуже холодно без опалення. Найбільше мене шокували обстріли та влучання у житлові будинки.

Четвертого березня я ризикнув і виїхав. Дорогою обстріли не вщухали, я міг загинути. Зараз живу у Дніпрі.

Мрію, щоб відновили моє рідне місто після перемоги.