У мене двоє дітей. Після початку війни мій чоловік пішов на війну. Після поранення йому ампутували ногу. Зараз він має інвалідність. 

Я залишалася вдома з дітьми під обстрілами. У місті не працювали магазини й аптеки. Мене рятувала гуманітарна допомога і продуктами, і одягом. Найбільше мене шокувало, що летять ракети, гинуть люди.

Коли стало прилітати по Добропіллю, я була в жаху. Снаряди падали зовсім поруч. Щоразу я цінувала те, що вижила з дітьми. 

Зараз я з дітьми і чоловіком живу в Кіровоградській області. Ми всі чекаємо миру. Плануємо повернутися в Добропілля, якщо будинок уціліє.