Після початку війни у Добропіллі почались обстріли. Мій батько не зміг пережити цей жах. Бойові дії вплинули на нервову систему. Батько помер від серцевого нападу. Я знаю, що він дуже хвилювався за моє життя. 

Я нікуди не виїжджала, продовжую працювати. Дуже страшно, коли свистять ракети та прилітають снаряди. Було таке, що вибухи чутно було біля мого будинку. 

Виїхати з міста я не можу, бо немає грошей. У Добропіллі закрилось багато аптек та магазинів. Зараз працюють поодинокі. Росіяни наближаються до міста. Навіть не знаю, що буде далі. Я би хотіла, аби місто вціліло.