До війни в Оріхові у мене було добре життя, зараз місто зруйноване росіянами. Коли почалась війна, я був у Харкові. Почув вибухи, почав збиратись, аби їхати додому. Машин у місті було багато, всі виїжджали. Я не розумів, що відбувається. Коли я повернувся додому, вирішив вивозити дружину з меншим сином за кордон. Ледь знайшов бензин, аби евакуюватись.

Я виїхав до Запоріжжя. Доглядаю маму, бо вона потребує піклування після операції. 

Найбільше мене шокувала загибель наших дітей, людей, напади на школи, обстріли. Зараз люди допомагають один одному, таких випадків дуже багато. Це дуже добре. Я сподіваюсь, що скоро війна закінчиться.