До війни наша родина проживала в місті Краматорськ Донецької області. Чоловік працював за кордоном, старший син навчався в університеті. З початком повномасштабного вторгнення все змінилося. Чоловік кинув роботу і приїхав до нас у місто, 1.03.2022 я з двома неповнолітніми дітьми виїхала в Польщу, а чоловік пішов добровольцем до лав ЗСУ. Зараз ми повернулися в Україну, але до дому повертатися небезпечно. Дочка, якій 14 років, вже рік має депресивний стан, війна та хвилювання за батька змінили її. Весела та життєрадісна дівчина стала похмурою та депресивною. До психологів звертатися категорично відмовляється. Початок війни, евакуація, відсутність батька понад рік, стали травмуючими для неї.
Найбільш важкими спогадами є евакуація - тисячі людей на вокзалі, навкруги страх та паніка.
