Ми із селища Залізничного, що під Гуляйполем. Втекли від обстрілів у квітні. Жили в селі п'ять днів у чужих людей, потім директор нашого елеватора вивіз нас у Запоріжжя. Тут нас люди прийняли. Така добра жінка взяла нас на квартиру. Ніяк не доїдемо додому, бо там і досі стріляють. А додому так хочеться, страшне. 

У перші дні війни вили сирени без кінця днями і ночами, літали літаки. Так страшно було. Тоді ще по нас не так стріляли. А вже на початку березня по нас почали стріляти, бомбити. Ми сиділи до останнього, сподівались, що бойові дії припиняться. На жаль, так не сталось. 

На початку березня вимкнули і світло, і газ. А вода у нас була. Тепер кажуть наші, що й води немає. Було там дуже важко: їсти не було на чому варити, тільки десь бахне кидалися ховатися хтозна-куди. Я не бажаю навіть ворогу таке пережити. 

У найстрашніший день під'їхав хлопець на машині, де він і взявся. Ми швиденько пострибали в автомобіль і нас відвезли у село, де не стріляють. Дякуючи директору елеватора, ми виїхали без проблем: він посадив нас у машину, довіз до Запоріжжя. Нас тут оформили. Нехай йому Бог здоров'я дає. 

Нас спочатку поселили в інтернат. А потім ми знайшли квартиру. Власниця грошей не бере. Коли нас виселили з інтернату, був такий розпач, що ми нічого не знайдемо, але за два дні знайшли. 

Перші дні було дуже важко. Я плакала днями і ночами. І зараз вся на нервах. Я тут сиджу, а все моє - там, вдома. 

Нам тут допомагають. Нехай людям Бог дає здоров'я, що нас прийняли у Запоріжжі, що не дають нам померти. Все добре, аби тільки не стріляли. 

Дуже важко у такому віці кидати хату і їхати хтозна куди. Неспокійно на душі. 

Найбільший жах був, коли нас бомбили. Навколо хати сипало, все гриміло, гуркотіло, свистіло. Спочатку свистить, а потім удар. Це найжахливіше, що я пережила в житті. У Запоріжжі люди так красиво живуть, музика грає, а нас бомблять день і ніч. Люди цього не знають, хто це не пережив. 

Я хочу, щоб війна закінчилась скоро. Я молюсь, щоб орків відігнали. Бажаю нашим захисникам із ЗСУ Перемоги. Хай їм Бог дає здоров'я і їх оберігає. Щоб вони гнали русню, куди очі дивляться. 

 Мрію про те, щоб повернутися додому і щоб моя хата вціліла.