Кордак Роман, учень 8 класу ОЗО "Ржищівський ліцей "Лідер"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Олійник Наталія Василівна

Моя Україна майбутнього

Зараз ми живемо в великий час. Від результату війни буде залежати доля не тільки України, а й всього світу. Якщо Україна, не дай Боже впаде, то Росія піде на Європу, Китай на Тайвань, а ми знову підпадемо під ярмо Москви. Тому нам потрібно вистояти.

Схожа історія з нами відбулася в 1917-1922 роках. Коли в складні для світу часи ми спробували здобути свою незалежність. Тоді на нас так само напали московити через певний час після здобуття державності.

Єдина різниця в тому, що нас зараз підтримують понад 40 країн. Тоді ми допустили рокову помилку – розділилися. Було стільки переворотів, повстань, незгод, конкуренції у суспільстві, що ми просто не змогли видобути своє існування, як держави. Зараз нам, як ніколи, потрібно об’єднатися: допомагати війську, своєму місту, один одному.

Зараз потрібно карати всіх дезертирів, зрадників, тих, хто наживається на цій війні. Необхідно заохочувати всіх допомагати війську.

Я  вважаю, що мир для нас настане після виходу на кордони 1991 та послаблення РФ. Річ у тім, що після миру із здачею территорій, вони краще їх опанують та зможуть підготуватися до другого вторгнення. А якщо московити сильно послабляться, то в нас буде час підготуватися.

Після перемоги Україна змінитися повністю. Наступні покоління чітко зрозуміють: хто – ворог, а хто – друг. Почнеться покращення промисловості, архітектури. Назад повернеться багато біженців. Ми вступимо в НАТО, а може навіть і в ЄС. Загалом жити в Україні стане краще.

Кожен українець вносить свій вклад в перемогу, і за це я йому дякую. Особливо допомагають військові, волонтери та президент. І я вірю, що ми переможемо!