В нашій родині двоє усиновленних синів. Старший має інвалідність. Ми багато працювали, щоб дитина мала змогу бути з однолітками. На початку війни ми виїхали до Польші та, нажаль, не мали змоги продовжувати заняття з дитиною. Наш тато військовий, він залишився в Україні.
Нажаль дитина мала великий відкат в розвитку. Ми мали повернутися назад в Україну. Але в Харкові наш дім був пошкоджений, тому зараз винаймаємо житло в Києві.
Настрашніше - це крик дітей під час бомбування.
