Я жила у підвалі, бо навкруги були обстріли. Моя сестра жила на Салтівці. Що вона пережила – це страшне. 

У місті була гуманітарна катастрофа. Ми з чоловіком під обстрілами шукали їжу. Місцеві пекарі випікали хліб і роздавали людям.

Найстрашніше – це літаки. Авіанальоти були постійно.

Нашу сусідку вбило, вона загинула від уламків.

Після того, як вибухи пролунали зовсім близько, ми вирішили виїхати. Зараз ми в Чернівцях. Не знаю, що буде далі. Ми думаємо про те, аби повернутись до Харкова.

Я сподіваюсь на перемогу, щоб діти росли у мирі.