Я жила у підвалі, бо навкруги були обстріли. Моя сестра жила на Салтівці. Що вона пережила – це страшне.
У місті була гуманітарна катастрофа. Ми з чоловіком під обстрілами шукали їжу. Місцеві пекарі випікали хліб і роздавали людям.
Найстрашніше – це літаки. Авіанальоти були постійно.
Нашу сусідку вбило, вона загинула від уламків.
Після того, як вибухи пролунали зовсім близько, ми вирішили виїхати. Зараз ми в Чернівцях. Не знаю, що буде далі. Ми думаємо про те, аби повернутись до Харкова.
Я сподіваюсь на перемогу, щоб діти росли у мирі.
