Марію з чоловіком початок війни застав на відпочинку у Єгипті. Спроба повернутись додому, до Енергодару, виявилась невдалою

Ми з чоловіком жили в Енергодарі. У Запоріжжі дві дочки і четверо внуків живуть. Нас війна застала за кордоном. Ми поїхали туди з чоловіком відпочивати до Єгипту за свої 65 років єдиний раз, і почалася війна. Тепер не можемо повернутись додому. 

Нам потрібно було вилітати додому – і тут якраз почалась війна. Ми були в Єгипті, в Шарм-еш-Шейху відпочивали. На пляж зранку почали приходити українці казати, що війна почалась. Я сказала, що не може такого бути. Уже не було грошей. Нам сказали, що нас виселять у гірші умови. Почали всі переживати, що з цим робити. Кожен, хто мав якісь гроші, сам купував собі квитки і вилітав. А ми сиділи до останнього. 

Нас вивезли в Польщу, там ми в спортзалі пожили трішки. Потім приїхали у Варшаву, але там також за щось треба було жити. Хостел спочатку був для нас безкоштовно, але ж усе одно потрібно було щось їсти, у щось вдягнутись, бо ми були в кросівках і в шортах. Стали шукати роботу, але ж мови ми не знали. Та в мене все одно була робота кухаря, мені хазяйка хостелу допомогла, була мені за перекладача. 

Я працювала, і більш-менш нормально ми там жили. Хоча умови були не дуже. Хостел був у напівпідвальному приміщенні. І ми якраз приїхали – холодно, сніг випав.

У нас не було нічого, крім паспортів: ні одягу, ні грошей. Вирішили виїжджати до Запоріжжя. У вересні добрались туди і місяць чекали, поки нас зареєструють на виїзд до Енергодару. Нам потрібно було виїжджати зранку. Нашу колону розстріляли, але ми залишились живі. Після цього ми виїхали у Львів, і зараз живемо тут. Дочка одна з дітьми тут, а друга виїхала в Польщу і там у хостелі живе. 

Ми не можемо повернутися додому. Мені 60 років - потрібно оформляти пенсію, а документів немає жодних. В пенсійному фонді кажуть, що потрібні оригінали документів. У нас дохід малий, і я пішла працювати тут, у Львові. Чоловік також вийшов на роботу. Нас прийняла чужа родина: у них двокімнатна квартира, і вони одну кімнату віддали нам. Нас тут п’ятеро живе, а в іншій кімнаті - вони вдвох. Дякую людям за це.

У нас квартира в Енергодарі. Нам казали, що ходять орки по квартирах і заселяють туди свої сім’ї. Я подружку попросила, щоб вона якісь документи забрала звідти. Вона забрала документи з квартири. Подружка казала, що бомбили адміністрацію – і в сусідньому будинку випали шибки. В нашій квартирі жалюзі посипались, а вікна цілі. Одна надія: повернутись додому, і щоб нікого з окупантів там не було.

Не може війна безкінечно тривати. Хотілось би, щоб вона закінчилася швидше.