Волянська Софія, 8 клас, Комунальний заклад "Харківський ліцей №12 Харківської міської ради"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Олійник Ольга Володимирівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Україна….рідна земля. Для мене Батьківщина - це неймовірна країна-символ. Вона символізує ніжність, свободу, тепло та незалежність. Україна - єдина, хто асоціюється з надзвичайною силою та вражаючою турботою. Тільки вона нагадує матір, яка важко працювала все своє життя заради того, щоб всього одну хвилину сидіти і проводити долонею по м’якому волоссю своєї дитини; дивитися як вона спокійно спить у неї на руках, і після цього йти знову працювати задля маленької усмішки своєї рідної душі.

А зараз… хто буде бачити своїми очима та намагатиметься підтримувати свою любу матусю у складні для неї часи? Зрозуміло, що це її діти. Але хто ж ці діти України?

Велику шану хотілось би віддати нашим могутнім та міцним, як сталь, братам-військовим. Вони допомагають матусям, захищаючи й обороняючи свободу разом з незалежністю. Вони відстоюють особисті кордони та індивідуальність. А сестри? Куди  ж без них - вмілих, ніжних та сміливих лікарів? Вони - це наші янголи-охоронці, які рятують життя військових та цивільних людей, щоб жодна крапля української крові не впала на рідну землю, щоб кожен з братів міг дихати чистим та наповненим свободою повітрям, тим самим допомагаючи нашій матусі почувати себе впевнено і в надійних руках.

Однак, це ж не всі герої. Є в нас ще одні, які, незважаючи на страх опинитися під руїнами багатоповерхівки, йдуть рятувати людей з-під завалів після ворожого обстрілу, гасити пожежі – це наші рятувальники-пожежні, які допомагають зберегти життя кожного українця.

Вони мовби крона дерев, яка рятує і оберігає кожен свій листочок, що є дуже важливим для нашої чуйної матусі.

Ще, не можу не згадати про сердешних освітніх Янголів - учителів, які продовжують вкладати своє відкрите серце, знання, щиру душу і безмежну любов до нашої рідної неньки України. Завдяки їм маємо змогу дізнаватися про рідну солов’їну мову, коріння і верховіття українського народу та неймовірну кількість відомих на весь світ українців, якими усі пишаються.

А ще є такі люди, які безкорисливо та відчайдушно займаються не менш важливою справою, як волонтерство та благодійність. Це, можна сказати, невидимі герої буднів, які є фундаментом задля допомоги нашому рідному краю, синьому небу і золотим ланам.

Дякуючи за вклад цим героям - як за кордоном, так і в Україні - наші військові можуть відчувати справжнє тепло всіх світлих людей.

Деякі люди, на жаль, припускають думку, що наша маленька надія та майбутня нація не може допомагати світу незламних. Але всі ж ми знаємо, що ці маленькі та чуттєві серця роблять не менше за інших. Вони підтримують наших мужніх воїнів своїми дивовижними вміннями та сяючими талантами - від малесенького листочку паперу до величезного полотна. Своєю дитячою та сповненою надії усмішкою ці янголята наповнюють та мотивують наші серця вірити та творити найкраще майбутнє.

На завершення хотілось би звернути увагу, що всі українці - це немала сила, яка з кожним днем усе зростає і зростає. Наші люди - це як соняшник, який завжди тягнеться до життєдайного сонечка, а душа - до правди.

Я завжди була вражена, як можна бути такими дружніми і в одночас  зовсім незнайомими. Але, коли потрапляєш у ситуацію, яка потребує вірної дружби, безкорисливої підтримки, односторонньої доброти та непокірної сили, яка йде, з кожної обпаленої життям душі щирого українця - ця переломна ситуація показала кожного, скинувши свою маску, яку він носив усе своє життя, і показала справжню людську натуру, яка може бути набагато кращою за цю нав’язану красу, що є лише зовні. Ці незламні, незалежні й глибокі лицарі показують справжню силу допомоги. Вони не просто це показують - вони живуть цим. І не тільки вони - всі ми.

Наскільки б це не здавалося дивним, тяжким або страшним, потрібно розуміти, що всі ми разом, і всі одне одного цінуємо як близьких, які є у житті не один рік. Але ж важливо розуміти, що не треба кудись бігти, щоб допомагати.

Наприклад, якщо ти не вмієш лікувати людей, то не треба туди рватися. Можливо, ти повинен допомагати в іншому місці. Найголовніше, щоб усі знали і розуміли: кожен на своєму місці, бо якщо щось піде не так - це буде хаос. Справжня сила народу - не в тому, щоб усі були на передовій, а в тому, щоб кожен був на своєму місці та робив те, що вміє найкраще. Лише гармонія дій творить порядок, а не хаос. Через ці фактори ми не лише єдині й добрі, а ще й непереможні воїни світла. Життя триває! Ідемо вперед у світле майбутнє! Ми - учні нового покоління, надія України, розвиток держави – могутньої, сильної, незламної!