Життя змінилось просто координально, втратили великий будинок, бізнес. Живемо в орендованому житлі, грошей ледь вистачає, мамі діагностували онкологію, я пішла на роботу, але звісно грошей не вистачає зовсім. Хотілось би, щоб діти хоч трохи розвіялись, самій не буде можливості звозити на відпочинок.

Для нашої родини війна вже 10 років, перший раз їхали з дому, коли донечці було 2 тижні, тож і цього разу вірили, що все скоро закінчиться.

Як я вже писала, наші діти про війну чують все життя, конкретно про повномасштабну якось самі зрозуміли, почули нашу розмову. Коли побачила фото авіаудару по пожежній частині, де були мама, брат та племінники - відчула найбільшиц страх. Відвідували психолога, були страх, депресія, нерозуміння.

Ми виїхали зовсім без грошей та одягу, і перший час виживали тільки завдяки волонтерам та гуманітарці. З минулого життя залишились тільки ключі від будинка, не можу їх викинути.