На самому початку війни ми дуже сподівалися, що це якась маячня, що такого не може бути! Але цей жах був реальним. Він прийшов до багатьох українців, і до нашої сім'ї також.

Спочатку ми планували залишатися у Дружківці, але після кількох сильних вибухів вирішили евакуюватися в більш безпечне місто, тому що дітям було дуже страшно. Вони все чули і бачили зруйновані дома, в які влучили російські ракети.

Зараз ми тимчасово живемо в Одесі. Скучили за домом, але повертатися туди ще дуже небезпечно. Практично щодня наш Краматорський район потерпає від обстрілів. Місто залишилося без газу та води. Сигнали повітряної тривоги практично не замовкають.

В Одесі зараз теж не дуже спокійно: часто лунають сигнали повітряної тривоги, іноді чутно вибухи.