Я вже не пам’ятаю, де була, коли почалася війна. Швидше за все, удома. Ми війскові дії не стільки бачили, скільки чули, ревіння снарядів, наприклад. Ну, і осколки я бачила після розривів.

Разом із рідними ми обговорювали, що треба виїхати з міста на час війни. Місяць нас не було в місті. Перебуваючи далеко від Слов’янська, ми дуже хвилювалися, що відбувається з містом, квартирою, будинком.

Повернулися ми ще у воєнне місто. Наше звичайне життя було порушене на той час і поки не відновилося, як і психологічний стан. Тоді протягом двох місяців не було зарплат, місяць не було води.

Наше звичайне життя було порушене

Зараз у нас мирне місто. Але немає відчуття безпеки, тому що військові дії відбуваються на території країни.