Розповідать довго - наше життя просто надламане, а у дитини вкрадене дитинство. Війна принесла психологічні проблеми та втрачений сенс життя, бо виїхати з країни ми поки не можемо.

Ми бачили окупантів, танки, вибухи. Дитина була свідком смерті бабусі, яка проживала з нами в одній квартирі у Херсоні. Бабуся померла від інфаркту, коли почались вибухи. Ми прожили з трупом декілька днів, бо вже була окупація та всі державні служби більше не працювали, навіть поліція. У дитини був шок.

При окупаціі Херсона з магазинів почала зникати їжа, але те, що лишалось, продавали в три дорога, не вистачало хліба, були довгі черги, черги за грошима в банкомати по 10 годин очікування взимку.

Все лишилося в Херсоні, покинута квартира, усі речі, коли ми тікали навесні від війни у минулому році, на мені був вдягнений светр батька моєї дитини, який загинув три роки тому. Це все, що лишилося від минулого життя.