В перший день війни був великий страх. Нас сильно бомбили, у нашому селищі проходили бойові дії. Ні води не було, ні газу, ні світла – нічого. Ми сиділи всі в підвалах. Виїжджали на пів року, коли тут були бойові дії. А зараз уже краще: світло є, газ, вода. Відновили багато чого. 

Страшно, коли ракети літають над тобою, снаряди. Шокувала війна. Ми не думали, що вона буде. 

Мені діти допомагають. Потрібно жити і брати себе в руки, працювати і ні про що не думати. Хочеться, щоб війна закінчилася, і щоб діти додому повернулися.