"Наше село в дуже тяжкому стані, але є надія, що ми повернемось"

Ми мешкали в селі Максимільянівка біля Мар'їнки. 24 лютого 2022 року зранку все було як звичайно, а потім ми дізнались, що відміняються заняття в школі, почали телефонувати близькі та рідні. Ті, хто були в Харкові та Києві, звичайно, були дуже налякані. Хто мав змогу, ті виїжджали відразу. Ми цей день пережили в тяжкому моральному стані.

На початку квітня ми виїхали. Проживаємо зараз в місті Дніпро. Максимільянівка наша зараз, на жаль, в дуже тяжкому стані, але є надія, що ми повернемось.

Звичайне наше життя робоче зруйноване. Ми залишилися без нічого: без житла, без роботи. Ми побачили всю цю розруху, смерті людей - це найстрашніше, тому що життя - це головне. Багато людей поранених і покалічених – це жах.

Для мене безпека дитини на першому місці. Дорослий син машиною своєю вивозив нас - він виїхав раніше і на той момент уже був у Дніпрі. Роботи у мене немає.

Але надія завжди є. Віримо і надіємося, що війна закінчиться скоро, і що ми повернемося на свою рідну землю.

Своє майбутнє я бачу на своїй рідній землі. Коли повернуться всі наші люди, ми все відбудуємо, і все запрацює. Налагодимо інфраструктуру - все буде не так, як раніше, а навіть краще.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/