Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Валентина Товстик

«Гадала, якщо доля померти тут – значить, так і буде»

переглядів: 885

Ми стали опікунами нашої 11-річної онучки Валерії. Її батько вважається зниклим безвісти, а мама загинула наприкінці 2016 року. Коли дівчинка згадує про батьків, не може стримати сліз.

Ми з чоловіком зважилися на опікунство, хоча самі маємо проблеми зі здоров'ям. У мене незворотні зміни в ногах почалися вісім років тому після інсульту. Підкосила здоров'я і війна – наше село Максимільянівка розташоване біля прифронтової Мар'їнки. Стріляли прямо біля нас, а я сиділа у дворі й думала: якщо доля померти тут – значить, так і буде.

Раніше чоловік працював на шахті «Трудівська», яка зараз на непідконтрольній території. Зараз пенсії ледь вистачає на найнеобхідніше.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Максимільянівка 2017 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій