Самі разючі зміни це сама війна і страх смерті. Наше місто прифронтове і окупанти луплять по всим напрямкам. Я втратила роботу, працює чоловік, дитина має інвалідність по імунітету. Грошей не вистачає. Розвиваємо дитину як можемо. Але на усілякі такі заходи потрібно багато грошей. Шокуючим було відчуття, що завтра не настане. Тому що, лягаючи спати невідомо чи буде ранок. Декілька раз, вийшовши на вулицю, під взриви бігли в укриття.

Із за того, що робе чоловік, харчі є, єкономимо на собі, щоб дитині купита м'яса чи молочко.