Ми з дружиною – пенсіонери. В перші хвилини війни був шок. Думав: «Невже в росіян здоровий глузд не переміг?» А потім вже дивилися на обставини та приймали рішення.

Майже дев’ять місяців не було електроенергії практично, а від цього ж - і води, і опалення.  

У перші місяці було приємно те, що з села поїхали нехороші люди. Лишилися такі, що дійсно згуртувалися і готові були приймати будь-який удар і тягар. А коли ті почали повертатися, багато з'явилося нехороших тенденцій.

Наразі наша невістка з онуками в Чехії. Донька виїжджала в Рівненську область, але вона повернулася. Хоча б це порадувало. Взагалі, в кожного, свої проблеми. 

У нас пошкоджене майно, частково зруйноване. Головне, що живі, а от щодо здоров’я… Пів року прожити в сирому підвалі – звісно, це не на благо.

Я не бачив жодного воєнного конфлікту у світі, де б не брала участі росія. Я сподіваюся, що світ це зрозуміє, побачить істинне зло і допоможе нас справитися з ним. Від цього виграє весь світ. Сподіваюся, що Україна буде такою, як ми бажаємо: квітучою, співучою і щасливою. Надіюся на те, що Україна у світі посяде провідне місце.