Наша родина пережила окупацію, постійні обстріли. Ми виїжджали до Харкова на деякий час, бо в нашій хаті неможливо було зимувати.

Ми всі спали вдома. Я сказала, що почалася війна. Хоча, як воно буде, я сама не розуміла. Було страшно.

Найстрашніший день був тоді, коли в наш будинок залетів снаряд. Ми дивом Божим залишилися живі і цілі. Рятувала віра в Бога, віра в те, що він нас збереже.

Їжі був запас, а також останні гроші витратили, щоб закупити якомога більше продуктів. Також була гуманітарка, безкоштовне молоко. Вода – з колодязя. Ліки доставали, правдами і неправдами.