Перед війною діти просили Наталію зібрати тривожну валізу. Вона відмахувалась - не вірила, що війна може статися. Але вже 24-го прокинулась у зовсім іншій реальності. Чоловік ще вранці поїхав на роботу, а вже за годину телефонував: всіх відправляють додому - почалась війна. Справжній шок, розгубленість, тривога - куди бігти, що брати? Та з часом усе стало на свої місця. Наталія знайшла для себе справу - долучилась до плетіння маскувальних сіток.