Мені 26 років. Маю чоловіка і двох дітей. Чоловік – військовий. Він уже рік в полоні. Наша квартира пограбована, а в сусідній під’їзд влучив снаряд – пошкоджено дах і вікна. 

Я знала, що буде війна. Щоправда, не очікувала аж таких жахіть. 23 лютого виїхала з дітьми до батьків у Вінницьку область, а чоловік залишився.

Також у Маріуполі залишилися мої куми. Вони виходили на зв’язок, коли з’являлася така можливість, і розповідали про те, як виживали.

У вересні я переїхала з дітьми у Чернівецьку область. Вірю, що війна закінчиться цього року. Мрію про те, щоб чоловік повернувся додому.