Ми жили в Маріуполі. У мене була робота на комбінаті імені Ілліча. У нас був дім. У дітей було дитинство.

Зараз у мене немає роботи. У нас немає дому. У дітей закінчилось дитинство.

Дуже хочеться, щоб все повернулось...

Нас постійно обстрілювали. Це було справжнє пекло. Майже весь дім вигорів, а наша квартира залишилась. Що з нею зараз – невідомо.

Ми тимчасово живемо у місті Сміла на Черкащині. Почуваємо себе у безпеці. Повернутись до нормального життя дітям допомагають нові друзі. Заважають сирени – вони нагадують про недавно пережиті жахіття.