Харлан Валерія Миколаївна, 16 років, 11 клас, Горностайпільський ліцей

Вчитель, що надихнув на написання єсе: Юрченко Віталія Леонідівна

Конкурс єсе "Війна в долі моєї родини"

24 лютого росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну по всій довжині спільного кордону з території Білорусі на Київську та Чернігівську область.

О п’ятій годині ранку мені зателефонувала моя сестра з Києва і повідомила, що почалася війна. І в цей момент ми зрозуміли, що розповіді, які ми чули від наших бабусь та дідусів, знову стали реальністю, що знову всі жахіття повертаються.

Потрапивши під окупацію, ми втратили все: повністю були відрізані від інших сіл, зникло світло та мобільний з’язок, продукти в магазини не завозилися, люди виживали, як могли. Окупанти розташувалися за 10 кілометрів від нашого села.

Проживаючи кожного дня в окупації, ми не знали, що буде завтра та навіть через годину. Літаки, які літали над нашим селом, постійно випускали ракети. Це, мабуть, було найприголомливіше, а найстрашніше спостерігати і жити в страху затрішнього дня протягом  місяця.

Ніхто й подумвти не міг, що це торкнеться кожного з нас. Багато наших односельчан одразу добровільно пішли  захищати свою країну. У когось – це чоловік, у когось – син, брат,батько, дядько, навіть мати чи сестра є військовослужбовцями.

Мою сім’ю війна також не оминула. На даний час в цьому пеклі захищають нашу рідну неньку-Батьківщину троє моїх дядьків, і кожного дня ми чекаємо їх повідомлення і бачимо, як важко, наскільки вони втомлені, ми навіть не знаємо, як вони там живуть, що їдять. Висловити свою печаль в серці кожного з нас та переживання за них не можливо.Життя моє та моєї сім’ї вже змінилося та надалі буде змінюваться на “до” та “після”.

Зараз, після окупації та всього, що відбувається в країні, життя перевернулося. Минулого не повернути, можна тільки докласти спільних зусиль для нашого майбутнього. Ми будемо вірити в мир, який здається вже неможливим. Наша країна та народ сильні та незалежні!  Одного разу ми прокинемось вже в мирній Україні, без страху за наші та інші життя. Не будем шукати щастя  в інших країнах, адже краще, ніж в Україні,  не буде.