Сім’я Катерини Олексіївни була змушена покинути рідну домівку через жахливі умови життя в окупації.

24 лютого ми спали, але зранку нас розбудив дзвінок свекрухи, яка сказала, що почалась війна. На жаль, населений пункт, де ми жили, швидко опинився в окупації. Ми жили у постійному страху через регулярні вибухи, тому нам довелось покинути свою домівку.

Ми відчули нестачу продуктів, адже у магазинах не було молока, хліба тощо. На щастя, у нас була мука, і я самостійно пекла хліб.

Про всі ці жахливі події мені нагадують фотографії у телефоні.

До війни у мене була робота, а зараз немає. Наразі я намагаюсь влаштуватись на роботу.