Яковенко Ольга, 10 клас, Комунальний заклад освіти "Нікопольський ліцей "Гармонія" Дніпропетровської обласної ради"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Храмова Наталія Юріївна 

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Знаєте, я люблю писати есе. Особливо ті, де у повній мірі можу виразити своє обурення на ту чи іншу тему або ж підтримати сердешне. І цей конкурс - наче ласий шматочок для моєї, розбещеної віршами про свободу і єдність відомих українських письменників/иць, душі. Тож сьогодні наведу кілька прикладів взаємодопомоги українців під час повномасштабного вторгнення, які особисто мене пройняли. Приємного читання!

24 лютого 2022 року я не прокинулася від голосних вибухів, бо надто сильно сплю, і навіть якщо в мій дім в’їде потяг, який зійшов з рейок, уся моя реакція - перевернутися на інший бік і крізь сон попросити не шуміти. А проте, опісля драматично-чуттєвого прощання з ковдрою, зазирнувши в телефон, я побачила купу повідомлень. Так мене і осяяло - почалася війна.

Вже покидаючи Нікополь, читаючи новини і краєм вуха підслуховуючи розмови дорослих (у мене достатньо нахабності для цього, можу собі дозволити), я дізналася, як же оперативненько та злагоджено стали діяти люди.

На допомогу армії та постраждалим зійшлися УСІ: дорослі, молодь, люди старшого віку. З’являлися волонтерські пункти, українці йшли добровольцями, оголошували збори коштів, їжі, одягу тощо - та всіляко підтримували одне одного. На мою думку, саме ця згуртованість стала переломним моментом для нації. Вона змусила по-новому поглянути на майбутнє - як особисте, так і загальне. А ще наштовхнула на роздуми на кшталт: «А що як…»

Чи чули ви про Григорія Янченка? Він - колишній десантник з інвалідністю, який у 1966 році взяв участь у придушенні повстання в Чехословаччині, де отримав численні осколкові поранення. У 2014 році чоловік став займатися волонтерством, а з початком повномасштабної - активно продовжував свою діяльність. Він зібрав 3,5 млн гривень для українського війська, організував понад 150 поїздок на передову, особисто доставляючи бійцям одяг, продукти, будівельні матеріали тощо.

Ну хіба він не неймовірний? Не можу ним не захоплюватися. Відразу зауважу: я аж ніяк не хочу здатися зверхньою або нечемною в наступному реченні! Попри свій стан, цей чудовий чоловік продовжує волонтерську діяльність, надихаючи та підштовхуючи до зрушень інших українців.

Ой, і як же не згадати момент, коли шановний волонтер Сергій Притула купив… супутник. А скільки тоді було мемів, що його наступна ціль - росія! Десь в серпні 2022 року чоловік оголосив про передачу 600 млн на купівлю фінського радіолокаційного супутника для ЗСУ. Це стало дуже крутою «плюшкою», зважаючи на те, що супутник здатен давати знімки з будь-яких куточків світу, незалежно від рівня хмарності чи часу доби. І завдяки цьому виявляти кацапів стало значно легше - як би відчайдушно вони не намагалися себе приховати.

Українці - сильні люди, і приклад дій Притули дав нам зрозуміти, що наш народ здатен на все… навіть купити супутник. Тому найкраще міцно не засинають…

Ну і як же не поговорити про допомогу мирних жителів! Спершу - про тварин. Сидячи в мережах, я наче навіжена розсилала куди тільки могла пости про збори на лікування тваринок, постраждалих внаслідок війни - від коней до бджіл. Найперше мене приємно здивувала реакція самих людей. Каюсь, я думала, що вся увага зосередиться лише на допомозі ЗСУ (в принципі, так і сталося), але водночас так само багато людей відгукувалися на допомогу звіряткам, активно долучаючись до їх порятунку.

До прикладу. Вперше почувши про це, я вкотре переконалася: росіяни хворі… (Не певна, чи тут можна використовувати нецензурну лексику, тому залишаю все інше на вашу фантазію.) Одного дня кацапи вирішують показати всю «красу» своєї жорстокості - й майже знищують сімейний екопарк «Ясногородка» під Києвом.

На жаль, частина тварин внаслідок обстрілів загинула. Евакуація решти розпочалася негайно. І, не зважаючи на складність догляду (а обстріли тривали, тож здійснювати його було важко), жодна тваринка не померла через відсутність їжі чи води. Що не скажеш про стрес, який ті пережили…

Дуже відома ситуація - порятунок тварин із Херсонщини під час підриву Каховської ГЕС. Вода, яка вирвалася зі стін дамби, затопила чималу частину місцевості, й тисячі тварин опинилися у скрутному становищі. Волонтери, ДСНС і звичайні мешканці випливали на човнах у затоплені села, рятуючи всіх, хто тільки траплявся. Створювали тимчасові пункти для врятованих тварин, багато хто брав їх до себе на тимчасове або й постійне проживання.

Ще один приклад взаємодопомоги та підтримки українців - волонтерство. У кожному місті й селі небайдужі приймали евакуйованих, роздавали продукти, ліки, одяг, засоби гігієни тощо.

Хтось шив речі, хтось готував, хтось приносив усе це до волонтерських пунктів, хтось займався плетінням сіток для армії, або донатив. (Рада, що маю можливість швиденько нагадати: допомагайте ЗСУ, бо маленьких донатів не буває. Ті самі 2, 5, 10, 15 грн - дуже і дуже важливі для нашої армії. І знаєте - коли йде збір на якусь техніку, хочу сказати: це нам із вами потрібно, щоб вона була в них. Щоб наші воїни ефективно захищали нас і нашу країну.)

Взаємодопомога українців, за якою я спостерігала і продовжую спостерігати під час війни, - вона вражає, надихає і дає надію. Знаєте, український народ нагадує мені велику родину, яка часто свариться між собою, але варто лише зачепити когось - усі стануть на його захист.

Україна - країна, що багато пережила: нашу мову намагалися знищити, українців репресували лише за національність, на землях колись панував Голодомор, на Майдані розстрілювали людей за прагнення до свободи. Культуру стирали, замінювали - але нічого не вийшло. І за це ми вдячні тим, хто боровся за українське до нас. Боротьба триває. Тепер захищати культурну ідентичність - наш обов’язок. Єдність видно в усьому: донатах, волонтерстві, підтримці, допомозі. Саме це дає надію на сильну Україну. А сильних людей у нас кури не клюють. Особисто для мене усвідомлення сили народу, взаємодопомога і підтримка - це те, що вселяє віру: після перемоги ми збудуємо єдину, величну й процвітаючу Україну - таку, якою вона й мала бути.