Наталія Вікторівна з сім'єю близько місяця переховувалась у підвалах під обстрілами, поки не вирішили покинути домівку

Мені 46 років, у мене є чоловік, двоє діток і онучка. Жили в Новояковлівці. Після початку війни ми близько місяця просиділи в підвалах, а потім виїхали на своїй машині у Запоріжжя. Тут орендуємо житло. У Новояковлівці один наш дім розбомбили, а що з іншим - невідомо. 

24 лютого ми з чоловіком поїхали на ринок, і там сказали, що почалась війна. Коли повернулися в село, було чути вибухи. 

Ми не могли повірити, що почалася війна. Коли над нами пролітали снаряди, ми ховалися з дітьми в підвалі, було страшно.

У нас не було світла і газу. Чоловік переніс в підвал буржуйку. Їжа у нас була, тому що було своє господарство і консервація.

Під час евакуації ми з собою забрали собачок, а інших домашніх тварин роздали людям. 

До війни я працювала в школі охоронцем, а тепер школу розбомбили, тому зараз роботи немає. 

Я думаю, що війна може закінчитися до літа. 

Навіть не знаю, яким я бачу своє майбутнє. Не можу навіть уявити з чого нам починати, бо ми все втратили. Будемо починати все з нуля, коли буде мир.