Моя сiм'я з Марiуполя. Ми жили на лiвому березi мiста, тому переживали обстрiли вперше у чотирнадцятому, а вдруге - цьогорiч. Майже с перших днiв просидiли у пiдвалi будинку аж до 16 березня.

Нам дуже пощастило евакуюватись, зараз  мешкаємо у місті Кам'янське Днiпропетровськоi області. Вже тут ми дiзнались, що наш будинок знищенно вщент. Спочатку - снаряд, потiм - так звана «зачистка», i наостанок - пожежа. Не залишилось нiчого: нi речей, ні навіть фото. Ці трагічні події дуже вплинули на дітей. Трирічна донька боїться грому, десятирічний син стогне увi снi.

Від початку війни ми пережили багато горя та жахіть. Тому, мабуть, найбiльше зворушило мене те, як багато у нас в Україні людей, готових прийти на допомогу. Я дуже вдячна всім.