Нашу родину війна застала двічі: в 2014 році в Алчевську, і у 2022 в Маріуполі. Нашу оселю спалили, а перед тим викрали речі, які залишилися. Одинадцятирічна дитина важко пережила низку подій, які руйнують психіку: окупація її міста, займання оселі, мародерство її іграшок, розлука з друзями.

Зараз ми перебуваємо у Вінниці. Донька весь час плаче, бо хоче додому. У неї – синдром посттравматичного стресу, вона не має сил вдруге адаптуватись до нового оточення, завести нові знайомства. Коли чує літак, дуже хвилюється і весь час питає, чи тут безпечно.

Ми самі не знаємо, як їй допомогти пережити це горе, потрібен психолог. Дитину рятує тільки пілкування про домашню кішку, яка завжди з нами. Завдяки домашній тваринці моя донечка пережила цю війну.