Коли дізналися про початок російського вторгнення, я була на роботі. Була нічна зміна.

В нашому місті спочатку не стало газу, потім світла і як наслідок води. Було дуже тяжко. Дякуємо волонтерам.

Коли ми виїджали з рідного міста, біля машини взривалися бомби. Було дуже страшно. Потім померла свекруха. Це був жах. В чужому місті загубити рідну людину. А потім згорів наш будинок. Палав з 18 вечора до утра.

Як цей жах пережити? Я й досі плачу, коли згадую мій дім, мої троянди, садочок....

Доля розкидала родичів по всьому миру. Багато вбило, а які померли. Війна наробила багато шкоди. Зараз роботи у мене немає. Я інвалід 3 гр. Но шукаю роботу.

Приємно вражає, коли допомогають чужі люди. Це дуже приємно. Бо свого нічого вже немає.

Є предмети, які нагадують мені про трагічні події, що розпочалися 24 лютого 2022 року - це ключі від хати з брелочком. Ключі є, прописка є, а хати немає.