Я з двома доньками жила у Маріуполі. Старшій було шістнадцять, молодшій – тільки чотири роки. Їх тато помер від раку за півроку до війни.
В наш будинок влучила авіабомба. Його більше немає. Зовсім. І ми нічого звідти не взяли.
Коли волонтер нас вивозив, у дітей сталася сильна істерика. Дякувати лікарям у Запоріжжі, вони нам дуже допомогли і дали препарати на весь курс лікування. Зараз ми перебуваємо у Вінниці і не знаємо, як жити далі.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.