Війна мене застала вдома, у Луганській області. Цей день запам’ятався стресом, нерозумінням ситуації. Усе було зненацька. Ми виїхали в перший же день, 24 лютого, ще до окупації нашого села. Ми розуміли: якщо відразу не виїдемо, то будуть проблеми.

Нас шокували обстріли мирних міст. Зараз ми перебуваємо у Дніпропетровській області. Чекаємо повернення додому. 

Було тяжко в перші дні, але зараз усе добре: магазини працюють, аптеки, всі комунікації є.

Думаю, що війна може закінчитися так, як і почалася, зненацька, а може й роками тривати. Це таке питання, на яке точно ніхто не відповість. Мріємо повернутися додому. Це наша найбільша мрія.