Перший день війни дуже запам’ятався. Був телефонний дзвінок від сусідки – вона сказала, що почалася війна. У нас в Чернігівці не було військових дій, але ми бачили техніку, літаки, військових. Шокувала, мабуть, незрозумілість, страх перед російськими військовими.
Люди у паніці почали все розбирати, не було де зняти гроші. Ми залишилися без роботи, продукти харчування почали закінчуватися.
Ми сім’єю виїхали до Запоріжжя. Тут винаймаємо квартиру. Мама з татом вдома, а я працюю. По-перше, у нас мала дитина, і ми переживали за її безпеку. По-друге, треба якось заробляти. Ми спочатку поїхали до знайомих, а потім самі знайшли квартиру. Я знайшла роботу. Трошки стали на ноги.
Намагаємось триматися. Ходжу на роботу, заробляю якісь кошти. Зараз плануємо дитину в школу віддати. Роботу я знайшла легко – пішла по направленню в ЦНАП – туди, де і працювала, і мені пішли назустріч.
