Ганна Олександрівна з дітьми евакуювалась у безпечну Тернопільську область

О п'ятій ранку 24 лютого всю мою родину розбудили вибухи. Ми не повірили, що почалась війна, але з новин стало зрозуміло, що це початок вторгнення Росії в Україну. Мене і чоловіка охопив страх і невизначеність. Я дуже хвилювалась за здоров'я дітей та їх майбутнє.    

Люди почали розкуповувати всі продукти та ліки. Доводилось стояти в черзі по дві години, щоб зняти гроші в банкоматі, або купити ліки.

Постійні вибухи та звуки повітряної тривоги викликали у мене страх. Кожну ніч ми проводили в коридорі, адже дотримувались правила «двох стін».

У коридорі я спала одягнена з тривожною валізкою в руках, щоб за необхідності можна було швидко вибігти з будинку.

Ми вирішили евакуюватись в Тернопільську область, щоб діти були в безпеці. На жаль, чоловік залишився вдома.

Мене приємно зворушують новини про звільнення українських територій. Також я була дуже щаслива, коли зустрілась з рідними, яких не бачила п’ять місяців.

Я дуже довго носила в сумці сухарі, адже вони не псуються. Їх я поклала на випадок, якщо не буде чого їсти.

Зараз зі мною призупинили трудовий договір, бо роботодавець не може мені надати роботу через війну. Я отримую від держави кошти, як внутрішньо переміщена особа.