Ольга Федорівна в дитинстві пережила Велику Вітчизняну війну і ніяк не очікувала, що після стількох прожитих щасливих років мирного життя знов гряне війна. Довелося  ховатися від обстрілів. Її будинок постраждав від бомби, що залетіла в город. Жінка не стримала сліз, коли почалися бомбардування. Вона мріє про здоров'я і благополуччя своїх дітей та онуків.

Нас почали бомбити. Кричала, плакала. Бомбили нізащо. Я все хочу забути