Мені 39 років. Я проживала в місті Мар’їнці. У мене одна дитина і батьки зі мною. Ми вдома були. Нас з першого дня почали бомбити. Так ми зрозуміли, що війна почалася. Обстріли шокують, ми не очікували такого. Страшно, небезпечно було, ми і поїхали.

У батька машина є. Ми всі разом виїхали. Дорогою проблем, як таких, не було, тільки не вистачало палива.

Важко було покинути все вдома і виїхати. Зараз залишилися без дому, без роботи.

Зараз не працюю, я в пошуках роботи. Хотілося б, щоб скоріше війна закінчилась, а коли це буде - навіть і не знаю.