Мені 39 років. Проживала в місті Марїнка, переїхала в Запоріжжя. В мене одна дитина і батьки зі мною.
Ми вдома були. У нас з першого дня почали бомбити - так ми і зрозуміли, що війна почалася. Звісно, ми не очікували такого. Обстріли шокують. Страшно, небезпечно було.
Важко було покинути все і виїхати, залишитися без дому, без роботи.
У батька машина є, от ми всі разом і виїхали. Дорогою особливих проблем не було, тільки не вистачало палива.
Зараз не працюю, я в пошуках роботи. Хотілося б, щоб скоріше війна закінчилась.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.