Наша сім’я з трьома дітьми жила в Маріуполі. На початок війни старшому сину було одинадцять років, а наймолодшій донечці тільки чотири місяці. Нас сильно бомбили, це був суцільний жах! Діти були дуже налякані. Ми в перші ж дні залишилися без будинку, бо його зруйнував снаряд. Переїхали в квартиру до тітки, під час обстрілів ховались у тамбурі.

Рятуючи дітей, ми виїхали з Маріуполя 18 березня. Дорога була дуже важкою – через п’ятнадцять російських блокпостів. І коли ми вже всі їх пройшли, нас мало не переїхав російський танк!

Після всіх цих мук найбільш зворушливим було відношення наших українських військових. На блокпості у Запоріжжі нас чекали, бійці роздавали хліб та воду.

Тимчасово ми живемо на Полтавщині. Зараз головне, що діти у безпеці. Але повертатись нам нікуди, від нашого зруйнованого будинку лишились тільки фото та відео.