Я по телевізору почула, що війна. Спочатку не повірила. Потім до нас зайшли росіяни й окупували нас. Важко було все. Води не стало - потрібно було далеко ходити по неї. Нічого не було, але люди допомогали одне одному. Важко було на пики росіян дивитися, коли вони ходили по місту.

Шокувало те, як вони поводилися, особливо під кінець. Грабували, забирали людей, відбирали автомобілі. Дуже було страшно.

Найприємнішим для мене, мабуть, був день звільнення Снігурівки.

Діти виїхали. Одна я тут залишилася. Тяжко. Серце болить за Україну, переживаю за хлопців наших. Нас і зараз обстрілюють, я живу одним днем.

Чим швидше скінчиться війна, тим краще.