Моя родина родом із Маріуполя. У мене є дружина і троє дітей, батьки, брат, сестра. До початку бойових дій всі ми жили в Маріуполі.
Війна застала нас вдома. Найбільшими труднощами були відсутність їжі, води, електроенергії, газу, опалення. Чотири родини зібрались в одному підвалі. Деякі запаси були. Доводилося воду набирати, дрова роздобувати.
Шокувало, що мої діти бачили, як ракети летять у житлові будинки. Те, що їм довелося це побачити і пережити.
Коли з'явився зв'язок, я дізнався, що наші куми живі, що у них народився син під час обстрілів. Це було приємно.
Війна відобразилась жахливо на моїй родині. Всі втратили житло, роботу, мирне життя. Тепер розпочинаємо все з нуля.
Ми не знали, як виїжджати, чи випустять нас. Могли ж і обстріляти колону автомобілів. Іншою обставиною, через яку ми відкладали евакуацію, було те, що в автомобілях було вкрай мало палива, а нас було 25 осіб і всього три машини. Було невідомо як ми будемо виїжджати.
Виїхали у два заходи. Спочатку виїхали ми з братом, згодом у нас закінчилось паливо, а потім виїхали вже й батьки - після того, як снаряди почали прилітали навколо їхнього будинку.
Спочатку ми виїхали до Запоріжжя, потім перебрались на Хмельниччину. Зараз роз'їхались, хто куди. Туди, де є робота. У мене робота поки є. Чи буде з січня - невідомо.
Життя тепер зміниться кардинально. Доведеться заново шукати роботу, а можливо, знову переїжджати в інше місто.
Ми намагаємося забути ті жахи, які бачили в Маріуполі.
Сподіваюсь, що війна закінчиться найближчим часом.
