Зранку 24 лютого ми всією сім'єю були вдома. Про те, що почалась війна, дізналися по телефону від знайомих. Зіткнулися з проблемою відсутності готівки в банкоматах та палива на АЗС. Спочатку ми всі разом виїхали на більш безпечні умови проживання. А потім - роз'їхалися на різні локації, тому що нас було 3 родини, загалом 10 людей у одній кімнаті. Було дуже тісно, їсти сідали по черзі, тому що всі не поміщалися.

Коли ми виїжджали, то з нами були наші домашні тварини. Було дуже зворушливо бачити, що люди забирали із собою найбільш важливі для них речі, а головне - домашніх улюбленців.

Зараз вже робота є, завдяки не байдужим людям .До війни ми з чоловіком працювали на залізниці, але після евакуації роботу прийшлось змінити. Чоловік зараз працює, а я на лікарняному у зв'язку з вагітністю та пологами.   

На згадку про дім залишилась скляна ваза для квітів. Я працювала у профспілці і ми замовляли подарунки для жінок до восьмого березня і саме 24 лютого мені потрібно було забирати 78 ваз з магазину, який відкрили тільки для мене, тому що всі магазини зачинилися. Було дуже дивно вітати жінок зі святом, коли в країні війна.

Але я сподіваюсь, що вже дуже скоро ці вази наповняться квітами на честь нашої Перемоги.