Я жила з двома доньками в селі Полтавка Гуляйпільського району Запорізької області. Я працювала, діти навчалися у школі. 

Четвертого березня в сусіднє село ввійшли російські війська. До нас інколи заїжджали, але не затримувалися надовго. Потім у Полтавці з’явилися українські військові. Почалися бої. 

Ми жили на околиці села, ближче до окупованої Малинівки. Наші бійці попередили, що нам краще переїхати. Ми спочатку перебралися до сестри, що мешкала в центрі, а потім виїхали в Запоріжжя, бо нас бомбили з авіації. 

Було тяжко кинути все, що наживалося роками, і знайти житло в Запоріжжі. Роботу я також довго шукала. Пішла працювати санітаркою в дитячий будинок. Отримую мінімальну платню. Донька влаштувалася бухгалтером. 

Молюся, щоб скоріше закінчилася війна. Хочу повернутися додому незважаючи на те, що будинок залишився без вікон і дверей.