Ми з родиною з Чугуєва. Коли розпочалася війна, ми зібрались і виїхали у Жовті Води. Почали бомбити, ми місяць просиділи у підвалі, тоді вирішили евакуюватися. Думали, що бойові дії швидко закінчаться, а вони тривали.
О п'ятій ранку ми прокинулися від вибухів. Так для нас почалася війна.
Нас бомбили, до нас доходили вибухові хвилі, сипалися шибки. Було страшно. З першого ж дня у нас у місті загинули люди, загинула дитина. Тому ми зібрались і поїхали.
Все - шок і стрес. Наша 82-річна бабуся втікала від бомбардування, послизнулась, упала і зламала руку. З поламаною рукою ми поїхали. Тепер усе нормалізувалось.
Ми виїхали до родичів. Нам допомогли і дали притулок. Їхали власним автомобілем.
Зворушили люди у Жовтих Водах - всі доброзичливі, співчутливі, прагнуть допомогти. Це дуже приємно.
Війна розкидала нашу родину: діти в одному місті, ми - в іншому, хтось залишився у Чугуєві.
Я художниця. Пишу картини олійними фарбами. З собою нічого не взяла. Тут довелося купувати акварельні фарби і переходити на акварелі.
Сподіваємося, що все буде добре і нам вдасться повернутися додому. Мрію, щоб усі з'їхались, були живі і здорові.
