За півроку до повномасштабного вторгнення пастор Сергій та його громада отримали пророче слово, що війна неминуча. За два місяці до лихоліття вони активно готувалися: запасали медикаменти та продукти. Коли перші ракети впали на українську землю, вони були серед перших, хто відкрив свої двері для людей, що шукали порятунку. Їхня церква, розташована на одному з ключових шляхів евакуації. Вона стала місцем відпочинку та підтримки для тисяч біженців. Втомлені, виснажені, змучені страхом і невідомістю, вони знаходили тут не лише їжу, теплий чай та можливість переночувати, але й молитву, добре слово, підтримку.