До війни я працювала помічником вихователя, але зараз усі школи та садочки на дистанційному навчанні. Тому дуже сумую за заняттями з дітками, святами та заходами. Зараз займаюся з онукою, яка народилася влітку 2022 року.

У перший день війни всі були вдома. Я намагалася залишатися спокійною, бо на мене дивляться діти. Доросла донька була вагітна, і всі намагалися її відволікати від подій.

Ми прийняли рішення не покидати місто. Доньки сприйняли початок війни стримано.

13 квітня 2022 року поруч із нашим будинком ракета зруйнувала будівлю, а у нашому вилетіли вікна.

Головне – що ми всі разом і намагаємося обговорювати все, що відбувається.

З початку війни відчували стрес, але зараз отримуємо допомогу ВПО.